Бошки Шишки план Бошки марихуана Борисоглебск Бошки марихуана планчик

Бро, ахаха, так история у меня лютая, ржачная, будешь в приколах! Не успел я мазнуть пару закладок, как вдруг мне приспичило сорваться на Бали и кайфонуть по полной программе. Понимаешь, у меня была ситуха с хатой – квартира, где я парился, совсем тухлая стала, ничего нового там не происходило. А я хотел флиртануть с приключениями, почувствовать настоящий кайф. Все эти закладки и химия уже не давали мне того глубокого мэджика, которого я так жаждал. И тут один перец, нарвавшийся на мои стебки про мою проср**нную хату, предложил мне свою версию кайфа – шишки марихуаны. Как говорится, хай намазываешь, хай и набрасываешь! Ну, я как сразу апнулся! Решил, что это будет мой тикет в солидный клуб атмосферы и безумного кайфа. Ведь Бали – это же место, где все намарились и наварили кайф, как будто это настоящая тропическая цель! Короче, завалил я весь план с ног на голову и силой в два шира улетел туда. Долетел я в этот рай на земле и ощутил, как мозги уже стали кипеть от предвкушения. Понимаешь, на Бали все шестеренки срабатывают как надо, там все народы и нарики со всех уголков планеты смешались в одну ширму, атмосфера настолько насасывает в себя, что ты словно виртуально вмазываешься в эту дикую шарманку. Это был мой шанс настоящего шейминга и флирта с уровнем. Ведь когда я там оказался, то весь свой лексикон я почтил восхитительными шутками про нариков, и каждая фраза звучала как настоящий юмористический флешмоб. Даже местные наряды зауважали меня и хлопали в ладоши, когда я проводил им свои антракты. Был вообще-то звездочкой там – главный клоун на пляже! И так, в один из дней, когда я проголодался от танцев под всякую баху, я нашел местечко в затененном кустике и решил устроить настоящую вечеринку для себя. Вытащил шишку, поднял ее горячий голубой дым и стал делать вихри счастья. Ощутил, что моя душа стала легкой пушинкой, и все эти тусовки превратились в полные мэджика приключения! А вот однажды, когда я сидел на пляже, стал замечать, что вокруг мне куча народу, и каждый смотрит на меня, словно я их источник балдежа. Но мне-то все пофиг, я же был в своей стихии, сам в своем мирке. Кидал шутки налево и направо, а они все ржали как после наваренных марихуаной широспидов! В итоге, Бали превратился в мой дом, ведь там я был настоящим королем кайфа и улета. Я благодаря всему этому смаку стал настоящим клоуном комедийного жанра, готовым подарить каждому землянину свою частичку радости и искренней улыбки. И вот теперь возвращаюсь я с Бали с моими историями про шишки и незабываемые афганские настроения, чтобы поделиться самым свежим кайфом. Бро, такое дерзкое, безумное приключение полностью изменило мое видение мира и юмора. Так что, мир, будь готов к новой воле юмора и позитивного накала от наркомана комика! Я готов покорить все сцены, зарядить настроением, и показать каждому, что даже самые серьезные вещи можно превратить в легкую, смешную шутку. Приходи на мои выступления, чтобы вживую почувствовать истинный наркоман комик в действии!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...